Інтерв’ю співзасновника "Мережі зелених бібліотек" Німеччини
Більше, ніж просто місце для книжкових хробаків - чи буде бібліотека майбутнього мати овочеві грядки на даху та ремонтне кафе в підвалі? Тім Шуман працює в бібліотеці Гайнріха Бьолля в берлінському районі Панков і є співзасновником "Мережі зелених бібліотек". Він пояснює, чому публічні бібліотеки повинні перевизначити свою роль.
- Пане Шуман, ви нещодавно написали нарис, у якому розробили "конкретну утопію" для бібліотек. У вас бджоли гудуть у саду на даху, поки в підвалі ремонтують велосипеди. У читальних залах є хробаки для компостування органічних відходів, а люди похилого віку збираються разом з біженцями для участі у спільних проектах. Це те, що стоїть за ідеєю зелених бібліотек?
Мені подобається загальне визначення, що зелена бібліотека повинна реагувати на своє соціальне оточення - і це в поєднанні з новою роллю, зокрема, публічних бібліотек, які еволюціонують до просторів, де мова йде не лише про книги, а й про людей і як вони взаємодіють. Зелені бібліотеки об’єднують людей з тем клімату, охорони навколишнього середовища та стійкості - також за допомогою різноманітних заходів. Це соціальний аспект. Структурним аспектом було б встановити сонячні батареї на даху, створити власні сади та використовувати менше ресурсів всередині.
- Звідки походить концепція зелених бібліотек?
Наскільки мені відомо, ідея виникла в США. На початку у 1970-х роках йшлося про те, як зробити будівлі більш екологічно безпечними, але відносно скоро фокус перейшов на людей. На початку 2000-х ця ідея прийшла до Німеччини. Публічні бібліотеки все частіше стають тим, що називають "третім місцем". Місце, куди люди можуть завітати та “тусуватися”, де цілими сім’ями можна провести півдня і де школярі можуть робити домашнє завдання. Це наша унікальна точка продажу - мати вплив зробивши доступним місце, яке всі можуть безкоштовно використовувати.
- І якщо «конкретна утопія» стане реальністю, люди повинні мати можливість позичити свердло (з бібліотеки речей) або велосипед (із майстерні) ?
Саме так, спільне використання зміцнює соціальну згуртованість нашого суспільства, і публічні бібліотеки призначені для цього. Як бібліотека, ми маємо відповідати на величезні соціальні виклики. Існує великий потенціал у створенні зелених бібліотек, які прагнуть до більшої соціальної відданості.
- Чи існує таке поняття, як показова зелена бібліотека?
Є багато чудових проектів, також на міжнародному рівні. Наприклад, міська бібліотека Оснабрюка планує побудувати “Крихітний будинок” як “зелену бібліотеку для молоді”. У Данії планують встановити душові кабіни для бездомних людей. Тут соціальний аспект справді набуває значення. Інші бібліотеки - це “Пасивні будинки” (енергоефективні будівлі) або мають сонячні панелі на своїх дахах. У Сенегалі є бібліотека, яка збирає дощову воду і використовує її для поливу своїх садів.
- Чи цим опікуються Мережа зелених бібліотек та ініціатива Libraries4Future?
Мережа зелених бібліотек хоче пропагувати питання сталого розвитку та заохотити бібліотеки Німеччини, Австрії та Швейцарії активізуватися в цьому напрямку. Вся справа в обміні та закріпленні питання захисту навколишнього середовища на рівні інституцій. Мережа все ще перебуває в процесі створення та розбудови структури. Крім того, під час пандемії всім потрібно керувати в Інтернеті. Тим не менше, наші Stammtisch (зустріч для людей зі схожими інтересами) були справді добре прийняті. Наприклад, Інститути Гете у всьому світі також були дуже добре представлені. Libraries4Future діють глобально, але більше на особистісному рівні.
- Ідея бібліотеки, яка не лише позичає книги, але й розглядає себе як соціальну точку дотику - чи вона добре сприймається відвідувачами?
Користувачі іноді запитують - у чому сенс? Але, як я вже говорив, мова також йде про нову роль бібліотек, яка не лише об’єднує книги, а й людей, оскільки вони теж є носіями знань. Таким чином, бібліотека залишається вірною своїй місії передавати знання. Нас також звинувачують у відході від своєї нейтральної ролі. Я бачу це так - ми повинні реагувати на соціальні зміни, і у нас немає часу для нейтралітету. Якщо ви запитаєте мене, ми перебуваємо не в середині кліматичної кризи, а насправді на межі кліматичного колапсу. Ми маємо вжити заходів зараз і допомогти людям впоратися зі змінами. Як бібліотеки ми можемо це робити - і так слід.
