Щорічно найбільша бібліотечна організація світу проводить міжнародну конференцію – IFLA World Library and Information Congress. В 2023 конференція проходила в Роттердамі. Більше 3 тисяч делегатів в усього світу, бібліотек всіх континентів та типів. Важливий захід в царині інформаційної сфери та видимості бібліотек. 

Щоденник вражень від Катерини Алексєєнко, яка взяла участь в події.

Катерина Алексєєнко, координаторка з розвитку партнерств БФ “Бібліотечна країна”

Через 26 годин дороги я нарешті в Роттердамі. Перші заходи в межах конференції відбулися вже в неділю. Офіційна частина – відкриття в понеділок. Натхнена промова президентки IFLA, обрання нової очільниці організації на період 2023- 2025 року – Vicki McDonald (Chief Executive Officer of State Library of Queensland, Australia) та святковий концерт. Цьогорічний девіз конференції – Let’s work together! Let’s library! (Давайте працювати разом! Бібліотечимо!).

4-денний захід відбувався в найбільшому конференц-холі Роттердаму, в просторі, який ще пару років тому приймав Євробачення-2021. 4 поверхи, від малих до великих залів для сесій, зустрічей, презентацій. Кожен сантиметр наповнений роздумами про проблеми та перспективи бібліотек. 

Вже у вівторок, починається моя презентація в межах постер сесії. Poster session – щорічна виставка плакатів з різноманітних тем. Бібліотекарі з усього світу до травня місяця надсилають свої заявки (в яких описують ідею, що хочуть представити назагал). Обрані учасники повинні презентувати свій плакат наживо в рамках конференції. З першої заявки, мені одразу пощастило.

Постер «Attention! Disinformation! Fake news! Propаganda!»

В Роттердам я їду зі своїми 2-х метровим плакатом «Attention! Disinformation! Fake news! Propаganda!» Адже хто як не ми, українці знаємося в цьому? Як видно з мого плакату – для візуалізації я використала совєтську «родіна-мать зовьот!». Коли я думала над тим, як все таки цю тему проілюструвати, мала багато сумнівів чи варто давати совєтські референси на широку публіку. Але трошки модифікувавши «жєнщину», переконалася, що задум того вартий. Червоний колір туніки привертав потрібну мені увагу, але промінчики «слави» у вигляді написів «deep fake», «bots» викривали її першопочаткову ціль.

Крім презентації плакату, я мала ще одну важливу місію – збір книжок іноземними мовами для українських бібліотек. Організатори конференції радо долучилися – забезпечили місцем для збору та поширили рекламу серед учасників. 

БІБЛІОТЕЧИМО!

На першому поверсі, в найбільшому просторі розташувалася експо-зона. Тут мали свої презентації учасники постер-сесії тут же працювали стенди членів IFLA. Посередині павільйон IFLA з буклетами, усміхненими обличчями працівників організації, з зручними диванчиками для обміном думками та релаксу. З бібліотечних асоціації павільйон був тільки у американських колег. З національних бібліотек таку розкіш мали тільки Національна бібліотека Індонезії та бібліотеки арабського світу. Їх павільйони яскраві та дуже інтерактивні. Багато представників різних країн світу одягнуті в національні вбрання, мають характерні татуювання та прикраси – одна насолода для очей, наче глобус ожив, країни цілого світу стали об’ємними і такими близькими. Підходжу до павільйону ALA (American Library Association). Почувши, що я з України, одразу питають, чи моя родина в безпеці, щиро висловлюють співчуття з приводу російської агресії і цікавляться чим можуть допомогти. Мене цікавить тема бібліотерапії та як бібліотеки США працюють з ветеранами. Представник асоціації скеровує мене на інтернет-ресурси ALA, ми багато говоримо про можливості бібліотек зробити життя ветеранів та їх членів комфортнішим. Колега з бібліотеки університету Лас-Вегаса розказує про їх практики роботи з травмами через pet-therapy. 

А ви колись зустрічали слонів? 

Вечорі нас чекає culture evening. Цього разу він проходить в зоопарку Роттердаму. На вході нас чекають розваги – фотобудка, напої та їжа, сувенірна крамниця. Бібліотекарям пропонують одягти bluetooth навушники де грає диско музика – така собі «тиха вечірка» щоб не турбувати тварин. Бібліотекарі діляться на групки за інтересами. До речі, про інтереси. Це моя перша конференція, де незважаючи на культурні особливості, мовні перешкоди та проживання в різних часових поясах, всі присутні твої soulmates. Всі на одній хвилі – libraries matter. Чи то бібліотекарі публічних бібліотек, чи представники університетських, наукових книгозбірень чи то директори національних бібліотек. Нікому з присутніх не треба доводить значимість бібліотек, не треба пояснювати що ми робимо і як. Від цього розмова з будь-ким легка і продуктивна. 

На вечірці знайомлюсь з Erik Boekesteijn, рок-зіркою в сфері бібліотек. Він багато подорожував бібліотеками світу та висвітлював їх роботу в своїх багаточисельних медіапроєктах. «І am from Ukraine, from Lviv». «I know, I was in Lviv and I visited this library too» – показує на мою футболку з зображенням зруйнованої Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва – «You do incredible work in Ukraine» – схвально хитає головою Erik.

Ідеальним завершенням вечора стає зустріч з сімейством слонів (не повірите, але я вперше бачу їх наживо і переконливо можу сказати – ці незграбні велетні такі ж милі як і на екрані). 

Attention! Disinformation!

Дні конференції дуже насичені, десятки подій проходять одночасно. Нагородження та обговорення, панельні дискусії та презентації. У фокусі – тема як адвокатувати проблеми бібліотек та що робити з розвитком штучного інтелекту. Згадується і російська агресія в Україні. Все частіше лунає саме, як «війна в Європі». Поміж швидких пересувань між заходами, я знайомлюся з плакатами інших учасників. Часто ловлю себе на думці, що багато з презентованих проєктів реалізовуються в Україні в тому чи іншому вигляді. На кожному стенді і з кожним бібіліотекарем-представником можна «зависнути» на годину. Наприклад, мої друзі з Румунії презентують додаток який допомагає вивчити автентичну вишивку різних регіонів Румунії. Головна ціль додатку за допомогою сучасних технологій зацікавити молодь дізнаватися про національні традиції власної країни. Швейцарська бібліотечна асоціації презентує додаток, який допомагає перевірити власну бібліотеку на реалізацію цілей сталого розвитку, наприклад, в сфері охорони довкілля. Головний персонаж додатку (світлячок) визначає чи бібліотека економить електроенергію чи сортує сміття. Щоб це дізнатися, треба бібліотекарям пройти опитування, і світлячок почне ще більше світитися, якщо бібліотека дотримується правил. Колеги з національної бібліотеки Франції презентують проєкт «Солідарність з Україною». Після повномасштабного вторгнення вони запропонували співпрацю з науковими бібліотеками України, зокрема і з Львівською національною науковою бібліотекою України імені В. Стефаника. Колеги допомагають реставрувати наші книги, збирають книги для України та займаються просування українською культури у Франції. Завдяки ним багато французів дізналися, наприклад, про наше «Розстріляне відродження». 

Колеги з Національної бібліотеки Франції і їх проєкт Солідарність з Україною

 Стільки цікавинок навкруги, кожного хочеться послухати і з кожним хочеться попрацювати – small talk перетворюється в long conversation. Я ж рада розказую про пропаганду та медіаграмотність в Україні: ми маємо дбати про те, що ми презентуємо своїм користувачам, бути впевненим в тому, що пишеться в книгах, журналах, ресурсах наших бібліотек – це не російська пропаганда.

«Я вірю, що Україна виграє. Вона мусить», – ділиться директор Національної бібліотеки Словенії, – «я щодня читаю новини з України – але я не вірю, що пропаганду можна зупинити». 

LET’S WORK TOGETHER! 

По-трошки коробки для книг з України наповнюються. Поміж сесії я бігаю перевіряти, що ж на цей раз поклали туди. Дуже розчулює, коли бібліотекарі особисто хочуть поділитися, що ж вони привезли для українських читачів. Не дочекавшись мене, дехто залишає записки та листівки в середині. Коробки наповнюються різножанровою літературою: англійською, румунською, грецькою та японською книгою. На жаль, не маю часу погортати все – мушу бігти шукати залу з черговою подією. До речі, в навігації подій дуже допомагає розроблений IFLA додаток на смартфон. Після реєстрації на конференцію, ти маєш профіль, де обираєш собі події, за ними приходять сповіщення, детальний опис про тему і учасників заходу. Крім цього, тут ж можна проголосувати за переможців в різних номінаціях – як то найкраща публічна бібліотека року чи нагорода «Зелена бібліотека», а ще там є чудова функція чату. Представлений список усіх учасників, з їх контактами, і ти можеш легко додати їх в друзі і запросити на каву – такий собі бібліотечний тіндер, дуже зручна штука. Всі заходи в онлайні доступні для перегляду в додатку ще 3 місяці. 

В середу зранку в межах подій «Збір новин під час конфліктів та криз, із доповідями «Роль SUCHO та співпраця з публічними бібліотеками України у збереженні культурної спадщини під час війни» та «Що заважає економічному розвитку бібліотек в Україні» виступають Людмила Дядик, директорка Черкаської ОУНБ імені Тараса Шевченка та докторка школи інформації Державного університету міста Сан-Хосе штату Каліфорнія – Юлія Госарт. 

Загалом з України було 5 учасниць, з усіма крім пані Людмили ми познайомилися вже на конференції. 

На жаль, не обійшлося без представників виду PhthiRUS (прим. – рід паразитів, вошей). У відкритому списку учасників значиться директорка пітєрської бібліотеки Маяковського. Але можна було почути рузьку рєчь і від представників Казахстану з нетиповою для тих країв зовнішністю, але не буду стверджувати, що то дійсно росіяни. Але факт є фактом, делегація була багаточисельна і Казахстан цього року був дуже щедрий – волонтери носили жилетки з написом «Kazahstan tourism».

Особливо боляче дізнаватися про паразитів, після перегляду новин: 23.08.23 росіяни поцілили в школу і вбили бібліотекаря, директорку та вчительку школи в Ромнах. 

Зі святом, родино! 

24 серпня проходить у цілковитому піднесені, зранку відвідую могилу провідника ОУН Євгена Коновальця. Пообіді зустрічаюся з колегами з Польщі. Наші друзі і соратники з Національної бібліотеки Польщі розпитують про справи в Україні, за незмінною традицією щедро пропонують допомогу. 

Четвер – це передостанній офіційний день конференції. О 15.00 усі учасники конференції линуть до головної зали. На сцену виходить ще діюча президентка ІFLA Barbara Lison. Це останній раз коли вона бере слово на головній сцені. Її промова – це підбиття підсумків та прощальне слово до учасників конференції. Після неї ведуча оголошує переможців різних номінації, нагороджуються подякою багаторічні члени асоціації. 

І сьогодні ж останній день збору книжок в межах конгресу. Учасниками, щедрими жертводавцями вдалося зібрати 5 коробок новинок для України. Наступна зупинка по дорозі в Україну – це Бібліотека Роттердаму в районі Zuidplein. Поки ми перетягуємо коробки туди, знайомлюся з працівниками філії. Молодий і дуже високий бібліотекар вправно завантажує книги на тачку. 

  • Тобі подобається працювати в бібліотеці? – питаю я, поки ми торохтимо тачкою в бік бібліотеки. 
  • Так, дуже. Проте, я працюю тільки з цієї зими. 
  • Оу, а що саме тобі подобається? Що ти робиш в бібліотеці? – не вгамовуюся я. 
  • Спілкування з людьми і що я їм допомагаю. Я допомагаю з цифровими сервісами. Вчу людей користуватися комп’ютером, реєструвати електрону пошту, логінитися на державних сайтах. 
  • Як знайомо – усміхаюся я. 

Під вечір, ми – українські бібліотекарки рушаємо до Гааги, де вливаємося в потужне блакитно-жовте море – парад до Дня незалежності. Разом з нами приїжджають в сусіднє місто колеги з Швеції та Японії – усе для того, щоб розділити урочистості до 32-річниці відновлення самостійності України. Кращого святкування Дня незалежності не вигадаєш! 

МІЖ ЛЬВОВОМ І ВУГТОМ ВІДСТАНЬ В ОДИН ХРАМ

Останній день конференції – час для екскурсій. В переліку можливих турів я обрала відвідування шкільних бібліотек Роттердама. Ми відвідали 2 шкільні книгозбірні.

Шкільні бібліотеки інтегровані в публічні бібліотеки міста (це окремі системи, але між ними діють постійні домовленості співпраці). Тим самим забезпечуючи залученість усієї родини до читання. Читацький квиток у школі видається одразу на всю сім’ю. Поміж оглядинами бібліотек, шкільні бібліотекарі багато розказують про практики дитячого читання, що робити, щоб заохочувати дітей читати більше і постійно. Поміж слів, я розумію, що великою проблемою для бібліотекарів шкіл є питання зацікавлення дітей читати саме нідерландську літературу, більшість їх авдиторії надають перевагу книгам англійською та англійських авторів, адже Booktok рулить!

Шкільні бібліотеки

Не дивина, а просто констатація фактів – бібліотеки розкішні, продумані, з купою різноманітних інтерактивів. Часто в бібліотеках саме школярі волонтерять та заправляють ділом на рівні з досвідченими бібліотекарями. Тому особливо прикро згадувати, що у відновлених школах України Міністр освіти не бачить місце для бібліотекаря. За компанію зі мною по книгозбірнях ходить шкільна бібліотекарка з Франції та професорка з Кореї, яка займається дослідженням діяльності шкільних бібліотек. 

Після Роттердаму ми їдемо до Національної бібліотеки Нідерландів – Королівської бібліотеки, що знаходить в Гаазі. Це дуже велика будівля зведена за останнім словом архітектури. Розташована одразу на території залізничного вокзалу – приїжджаючи в місто, проґавити її неможливо. Там нас вже чекають, попереду екскурсія Літературним музеєм. Йому тільки рік, але він вже заслужив потужну славу найбільшого промоутера читання в країні. Якщо чесно, я думала, що це буде сучасний, але дуже звичайний музей з просто експонатами від письменників, а-ля щоденники, рукописи тощо. Як ж я помилялася.

Музей дійсно дуже модерний. Перший поверх дійсно має експозицію під склом та цитати письменників на стінах, проте другий поверх і бічні коридори – це щось. Верхній поверх створений для найменших читайликів. Тут ігрові кімнати, з подушками, лабіринтами, іграшками від 0-до 15 років. Все можна торкатися, використовувати і навіть пробувати на зуб. Але найцікавіше в бічних коридорах-лабіринтах. Це зали для young adult. Саме цим кімнатам присвячена більша частина нашої екскурсії. Кожна кімната виконана в різних стилях – ось тобі Chinatown, ось тобі гримерка зірки, тут для тебе спортивний зал, а тут мексиканський ресторан. Заходячи в кімнату, ти бачиш екрани на яких можеш долучитися до гри, виконуючи завдання цілком різні за механікою ти отримуєш певний досвід. Наприклад, в ресторані, ти стаєш героєм- шпигуном з пригодницького роману і мусиш виконати завдання з іншими героями книг. Якщо ж тобі подобається ті чи інші квести – поруч обов’язково лежать книги, в яких подібний сюжет – ненав’язливо тобі пропонують продовжити пригоду, але вже не граючи, а читаючи книгу. 

Бібліотекою на вокзалі чи в супермаркеті вже нікого не здивуєш, але в Нідерландах є бібліотека в недіючий церкві. Костел дуже довго пустував і ще довше громада вирішувала що з ним робити. Врешті решт, було визначено, що костел об’єднає в собі 3 інституції: музей з сувенірною крамницею, публічну бібіліотеку та такий собі ЦНАП. І це успішно працює. Архітектура церкви збережена, розсувні меблі дозволяють швидко перетворити велику залу церкви, в простір для заходів та навіть концертів. Цікавий факт, в 2005 році, перед тим як церкву перетворити в громадський центр, усе церковне начиння було вивезено до Львова, де стало основою оздоблення нової католицької церкви. Назва цієї церкви, що тепер діє як бібліотека і в тому числі – Церква Святого Петра, а знаходиться вона в місті Вугт, не зайвим буде сказати, що прапор міста синьо-жовтий з левом та ключем з лівого боку. 

Церква, що стала бібліотекою

IFLA World Library and Information Congress для мене, це як політ у космос без скафандра. Довкола сама краса і неосяжність (розмах заходу, організація на вищому рівні, бібліотечна інфраструктура), на цьому тлі: прекрасні люди-зірочки, що сяють своєї справою, творять майбутнє своєї громади. Але попри це, горло стикає від думки, що подібного конгресу Україні не бачити ще з десяток років. 

Наступна конференція відбуватиметься в Дубаях (Об’єднані Арабські Емірати), щодо місця засідання конгресу організатори не одностайні, тому рішення буде прийняте пізніше. 

Ця поїздка не була б можлива, без підтримка та заохочення з боку моєї подруги та колеги колишньої директорки Національної бібліотеки Румунії Claudia Serbanuta. Саме вона надихнула мене подаватися на постер-сесію.

This trip could be because of my colleague and friend, the former Director of The National Library of Romania Claudia Serbanuta. Thank you, Claudia for the inspiration to apply the poster-session form. 

28.08.2023 Амстердам, Oosterdokskade 143 (Амстердамська публічна бібліотека)