Авторка статті – Катерина Алексєєнко, менеджерка з розвитку партнерств благодійного фонду “Бібліотечна країна”, заступниця директорки Централізованої бібліотечної системи для дорослих м. Львова (2019-2022 роки)
Імперії завжди знали ціну культурної спадщини, попри заперечення її цінності, чимдуж висмоктували усе, що погано лежало, в метрополію. Україна вже не колонія, але досі на стадії дискусії та формування комплексного підходу в збереженні своїх культурно-мистецьких надбань, історичних, писемних джерел. Під час дискусій як краще це зробити часто упускають бібліотеки, як важливі платформи дослідження та популяризації оцифрованої спадщини. Розглянемо досвід Британської бібліотеки – лідера в цій галузі та історичного антипода України.
Британська бібліотека (British Library, надалі – Британська національна бібліотека) – це величезний науково-мистецький центр. Найголовніша скарбниця британського народу наряду з Британським національним музеєм. Скарбниця, яка довгий час наповнювалася реліктами та зразками мистецтва, культури як британців так і колонізованих ними народностей.
На офіційному сайті значиться, що колекція бібліотеки це 170 мільйонів одиниць, які включають книги, періодику, артефакти кожного періоду писемної цивілізації, звукові записи, патенти, стародруки, зображення, малюнки, карти та рукописи, марки, листи. Тобто, передусім це архів, сховище цінних документів на різні теми і різного призначення. Хоча бібліотека вражає своєю інклюзивністю і відкритістю для всіх груп населення з різними освітніми та розважальними потребами, слід зупинитися саме на внеску бібліотеки в напрямку роботи з джерелами – їх консервація, надання доступу до них та їх опрацювання.
Співробітники головної бібліотеки королівства ставлять за ціль своєї щоденної роботи не просто зберігати артефакти в належному стані, але і активно працювати з ними. Пріоритетом бібліотеки є задоволення потреби дослідника, читача, експерта у безперешкодному доступі до усіх багатств колекції. Бібліотекарі не пріоретезують категорії користувачів такої солідної інституції, а навпаки багато часу приділяють саме новеньким на цій стежці – help people, including those less experienced or confident, to use the information they need. Саме для цього, бібліотекарі активно розбудовують функціонал каталогу бібліотеки. Не гребують використовувати алгоритми і можливості штучного інтелекту, усе, щоб розкрити потенціал фонду для нових відкриттів і налагодження свіжих контактів.
Каталог містить крім бібліографічних списків наявних документів, примірників, матеріалів на різних носіях, самі оцифровані артефакти з зручною навігацію, підказками, читацькою кімнатою. Оцифровані документи легко знайти за виділеними корпусами – Колекція документів з Азії та Африки (включно з рукописами та документами британської колоніальної влади в Індії та приватними документами), музична колекція, колекція карт, західні рукописи, візуальне мистецтво, корпоративні архіви, філателістична та друкована колекції. Крім цього, рубрикатори за історичними періодами: античність, історія Британії в Середньовіччі, від 16 століття і до сьогодні, сучасні документи та інше. Отримати цифрові примірники документів можуть як читачі через інтернет, так і колеги бібліотекарі з усіх бібліотек королівства. Алгоритми відточені та дуже дружні до користувача.
Відкритість британської колекції зумовлена поміж іншим і переосмисленням власної колонізаційної політики. Заохочені запитами з усього світу, зокрема з колишніх колоній – бібліотекарі шукають різні можливості для масштабування практики оцифрування документів аби надати ширші джерела для нових наукових та публіцистичних праць стосовно різних тем, від науки до мистецтва, від політики та дипломатії та до досліджень родоводу та особистої історії.
Одним з проєктів, найбільш актуальних для реалій українських бібліотек та архівів є «The Endangered Archives Programme». Це грантова програма для оцифрування документів, що перебувають під загрозою та можуть бути втрачені. Не важливо чи це книга, рукопис, запис на диску. Так само не важливо, датування документу – Середньовіччя, Новий час чи сьогодення. Важливо, щоб документ після оцифрування залишався в архіві чи бібліотеці, звідки його подавали на копіювання.
Грантова програма діє з 2004 року за фінансової підтримки Благодійного фонду «ACARDIA» та супроводжується фахівцями Британської національної бібліотеки. Завдяки їй вже опрацьовані сотні об’єктів в більше ніж з 90 країн світу, на більше ніж сотні мов. Це понад 12 мільйонів зображень та 35,000 аудіозаписів. Доступ до них можливий через сайт програми, каталог Британської національної бібліотеки чи сайт джерельної книгозбірні чи архіву.
Оцифрування документів кропіткий та дуже послідовний процес. В межах цієї програми, фахівці з діджиталізації навчають заявників майстерності цифрування. Для всіх охочих бібліотекарів та архівістів зняті комплексні відео-уроки з таких тем, як: підготовка до цифрування, очищення, консервації документів, техніка та програмне забезпечення для оцифрування тощо. Особливо приємно, що ці відео доступні з українськими субтитрами.
З появою в світі повноцінної технології діджиталізації, ЗD сканування артефактів, питання цифровізації фондів бібліотек, музеїв, архівів та галерей в Україні перебувало в площині мрій і далекоглядних стратегій. Короновірусна криза перевела це питання на рівень планів і короткострокових задач. Повномасштабне вторгнення ж показало, ми втратили багато часу і самих документів. Звісно, окремі інституції, своїми силами, на кошти жертводавців, грантів оцифрували малу частину своїх колекції, але це мізерна частина від великого українського спадку. Усі обласні та національні бібліотеки України мають електронні бібліотеки, але з різною часткою оцифрованих фондів та доступу до них.
На відміну від Великої Британії – колишньої метрополії з усіма наслідками такого статусу, Україна – постколоніальна країна, її культурно-мистецькі надбання, її офіційні документи, рукописи, щоденники, статистичні звіти перманентно загрожені окупантом – росією.
Сполучене королівство, яке століттями збирала культурні здобутки з усіх околиць власної імперії, розглядає сьогодні свої колекції, як матеріал для глибшого розуміння своїх ж політик, можливість налагодження якісно нового діалогу зі світом, тому в 1972 році вирішило об’єднати фонди бібліотеки, музею та архіву в одну дійсно інклюзивну інституцію – Британську національну бібліотеку. Не перехворівши на імперіалізм, росія ж використовує будь-який артефакт українського походження на користь утвердження своїх прав на наші землі. Велика частина нашого спадку досі знаходять під замком в далеких сховках кремля, частина переписані, переінакшені і зберігаються в спецсховищах музеїв, бібліотек федерації. Доступ до них ексклюзивний та частковий.
Тим логічніше виглядає рішення української влади виокремити українські архіви від бібліотек. Якщо бібліотеками в Україні, опікується Міністерство культури, то архівами Міністерство юстиції. І ті, і ті інституції зберігають неймовірно цінні духовно-матеріальні колекції, проте архіви мають більший захист, спеціальні умови утримання, детальне нагляд та опрацювання з боку фахівців, складнішу організаційну систему, окрему нормативну базу.
В 2015 році Верховна рада України ухвалила пакет законів про декомунізацію державної політики пам’яті, по істині доленосні за значенням для української нації. Серед них Закон № 2540 «Про доступ до архівів органів репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991» — передача державних архівів щодо репресій за радянського періоду під юрисдикцію Українського інституту національної пам’яті. Відтак, українці та весь світ отримав беззаперечні докази звірств окупаційної російської влади в минулому столітті.
Відкриття архівних фондів дало поштовх швидшому оцифруванню наявних документів. Станом на 2020 рік архівні установи України оцифровували близько 80 тис. одиниць зберігання разом з описами, і за наявних 80 млн одиниць зберігання національного архівного фонду, треба тисяча років для того, щоб оцифрувати всі ці документи – стверджував голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов.
16 лютого 2023 року внаслідок російських обстрілів будівлі архівного підрозділу СБУ в Чернігові назавжди були втрачені 13 тисяч документів, які засвідчували злочини тоталітарного радянського режиму.
В перші дні окупації півдня, росіяни вивезли архіви херсонського відділення СБУ, розграбували фонди Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара.
Як зазначалося вище, ми втратили багато часу та цінних артефактів назавжди. Через брак фінансування, фахівців, спецтехніки та найголовніше розуміння важливості процесу оцифрування чиновниками.
Російсько-українська війна невдовзі досягне круглої дати – 10 років, а питання оцифровки українського спадку досі не в порядку денному профільного відомства. Тільки в 2023 році оголосили старт кампанії з розробки Національної електронної бібліотеки України. Реалізація буде здійснюватися pro bono з координацією ЮНЕСКО та IFLA.
Згідно ж програми бюджетного фінансування Українського культурного фонду на 2023 рік на програму «Культурна спадщина. Діджиталізація» виділено усього 12 мільйонів гривень.
