Досвід Великобританії
Бібліотеки Редбріджа, Кіркліса та Ньюкасла, а також команда науковців з Нортумбрійського університету з 2018 року розробляють заходи, спрямовані на залучення мешканців до розмов про смерть та планування на завершення життя. Бібліотеки мають на меті усунути бар’єри, що заважають говорити про смерть за допомогою низки інноваційних заходів, які приваблюють різні спільноти.
Бібліотеки Редбріджа придумали назву цього проєкту – “Бібліотеки позитивного ставлення до смерті”, щоб відобразити свій внесок у соціальний та філософський рух, який заохочує людей відкрито говорити про смерть. Розповідає Аніта Лубі (Anita Luby), керівник відділу надання культурних послуг у Редбріджі:
“В нинішньому соціальному контексті нас спонукають більше думати про втрату: втрату нормального життя, втрату роботи чи доходу, втрату близьких. Ми добре розуміємо, що всі ми помремо, але проблема в тому, що ми просто не говоримо про це. Ми уникаємо планувати це і відчуваємо себе ніяково поруч із людьми, які переживають втрату. В нашому суспільстві смерть – ще більше табу, ніж секс!”
Майже 80% дорослого населення Великої Британії важко говорити про смерть, хоча нам усім доводиться стикатися з нею. Відмова від розмов, неотримання необхідної підтримки та поради в потрібний час, а також страждання, через які проходять люди, коли помирає близька людина або коли вони самі стикаються зі смертю, створюють величезне навантаження на психічне здоров’я.
Пандемія COVID-19 призвела до значного збільшення середньої кількості смертей і спонукала всіх нас трохи більше замислитися про смерть і про те, що вона для нас означає. Говорячи про реакцію на проєкт, Аніта Лубі каже:
“Лише за останній рік понад 5000 людей відвідали наші онлайн-заходи. Люди оцінили безпечне середовище, де можна поспілкуватися, поділитися своїм досвідом втрати і просто поговорити про смерть. Використовуючи книги, фільми та мистецтво, ми створили м’який і доступний спосіб розпочати розмову на складну тему. Понад 60% учасників сказали, що почувалися комфортніше, досліджуючи цю тему в бібліотечному просторі, ніж будь-де в іншому місці”.
Настав час розширити масштаби і розгорнути систему підтримки, щоб усі бібліотеки Великої Британії могли стати центром підтримки людей, які пережили важку втрату, а також довіреним простором, де можна поговорити про смерть із турботливим персоналом, який завжди готовий допомогти.
Необхідним буде використання підходу, що включатиме визначення регіональних лідерів, які виступатимуть у ролі адвокатів, а також розробку інструментарію та тренінгів для підвищення рівня довіри та розуміння. Також важливо розвивати партнерство з відповідними організаціями та службами і підтримувати розробку пілотних проєктів на місцевому, регіональному та національному рівнях.
Детальніше із проєктом можна ознайомитись за наступними посиланнями:
https://www.facebook.com/DeathPositiveLibrary https://www.instagram.com/thedeathpositivelibrary https://twitter.com/deathpositivel1
В бібліотеці Гейвуда відкрилося щотижневе кафе для людей, які втратили близьких
Гелен Янку (Helen Janku), менеджерка відділу інформації бібліотеки Гейвуда, пояснює концепцію цього кафе, яке вона створила для підтримки місцевої громади.
«Я започаткувала щотижневе кафе для людей, які втратили близьких, оскільки знаю кількох людей, які пережили важку втрату, в тому числі і я, через локдауни та обмеження. Я відчула, що було б добре мати можливість зустрічатися з іншими людьми, які знають, через що ти проходиш. Насправді, це був мій тато, який сказав, що було б добре зустрітися з іншими людьми, які пережили близьку втрату, адже минулого року він втратив мою маму. Я зателефонувала в хоспіс, лікарню та інші організації, щоб дізнатися, де люди зустрічаються, і була здивована, коли виявилось, що цього не пропонують, або що групи можуть зустрічатися тільки онлайн. Я знала, що бібліотеки були б гарним місцем для проведення таких зустрічей. Місцеві організації, лікарні та соціальні працівники підтримали цю ідею, і після завершення оцінки ризиків було призначено першу дату зібрання групи в жовтні 2021 року. Ми запитали всіх присутніх, чого б вони хотіли від зустрічей групи, як би вони хотіли її назвати і як часто вони хотіли б зустрічатися. Хоча ми й виготовили заздалегідь рекламний плакат, через кілька тижнів ми запитали учасників, як вони ставляться до того, щоб сфотографуватися і додати свої зображення до плакату, і вони були раді, що ми це зробили. Ми зустрічаємося щочетверга, випиваємо чашку чаю або кави і спілкуємося один з одним. Деяким людям подобається зустрічатися і говорити про те, через що вони проходять, а інші не хочуть, тому ми залишаємо це питання відкритим. Протягом тижнів обговорювалися всілякі теми і одного разу ми, навіть, звернулися за допомогою до ІТ-спеціалістів з їхніми власними пристроями. Це спонукало до обміну фотографіями, а разом з тим і до обговорення важливих спогадів. Я домовилася з організаціями, щоб вони прийшли і поспілкувалися з нашою групою, такими як Ask Lily, Thornalley Funeral Directors і Careline. Минулого тижня до нас завітав місцевий соціальний працівник, щоб поспілкуватися з усіма. Попереду у нас заплановані зустрічі з U3A та Norfolk Befriending Service. Усі сесії дуже сильно залежать від того, хто приходить. Я також зв’язалася з Роуз, місцевим працівником з розвитку, з якою я працювала в минулому над різними місцевими проєктами, і яка підтримувала нас із самого початку, щоб допомогти групі та мені. Ми з’ясували, що потрібно декілька модераторів таких зустрічей, якщо хтось засмучений або хоче поговорити один на один, а не з усією групою. У нас було три таких випадки, коли один з нас міг сидіти з людиною за столом, поки інші розмовляли в групі. Приблизно семеро з нас зустрічаються щотижня. Дехто приходить щотижня, дехто приходить, але не залишається на весь час, а дехто просто заходить час від часу. Це дуже невимушена група, в якій є чоловіки та жінки різного віку. Зараз нас запитують, чи можемо ми організувати такі групи в інших бібліотеках, і ми працюємо над створенням групи в Даунхем Маркеті, після того, як отримали статистику, що такі групи там потрібні. В лютому ми відкриваємо групу в Ханстентоні, а в березні – ще одну в Кромері. Нещодавно я розмовляла з реєстраційною командою, і вони сказали, що як тільки у нас буде кілька груп у графстві, вони хотіли б додати цю інформацію в електронну розсилку по всьому графству, щоб вона досягла всіх, хто переживає важку втрату».
Робота Гелен Янку демонструє, яким рятівним кругом можуть бути такі заходи для багатьох людей. Проєкт показує, як бібліотеки можуть співпрацювати з іншими організаціями, щоб підвищити цінність пропонованої підтримки.
Як говорити про смерть: список книг
Важливою частиною проєкту з формування позитивного ставлення до смерті було створення та подальше ведення відповідного списку літератури.
Формування списку книг було розпочато під час заключної частини проєкту бібліотек Редбріджа у 2017 році, а під час поточного проєкту він був доповнений і вдосконалений. Книги були запропоновані проєктною командою бібліотек, експертами-дослідниками з Нортумбрійського університету, різними партнерами проєкту, авторами читацьких груп, відвідувачами заходів, а також відібрані з відповідних веб-сайтів.
Цей список створено, щоб надати книги, які допоможуть зруйнувати табу на тему смерті та допомогти читачам у конкретних обставинах:
- надати практичні поради (наприклад, пояснити чому і як укладати заповіти);
- допомогти пояснити дітям і молодим людям що таке смерть;
- розказати як увічнити пам’ять про померлу людину;
- ознайомитися із видами похоронних заходів.
Учасники проєкту відібрали документальну і художню літературу, яка висвітлює тему смерті. Список книг постійно зростав, тож було вирішено згрупувати їх за категоріями, щоб читачі могли перейти безпосередньо до тем, які їх цікавлять. Список літератури розміщено на сайті проєкту, і, з моменту публікації у травні 2020 року, його переглянули понад 1100 разів.
Доктор Клер Неллі та доктор Стейсі Пітсілідес діляться деякими думками про проєкт “Бібліотеки позитивного ставлення до смерті” та свої дослідження:
«Ми всі знаємо, що бібліотеки – це місця для спокійних роздумів і вулик активності. Під час пандемії COVID-19 читання та книжкові клуби онлайн стали дуже важливими. Але яку роль відіграють бібліотеки з точки зору здоров’я і благополуччя, а особливо в інформуванні людей про смерть? Ініціатива Death Positive Libraries була заснована у 2018 році і з того часу зросла завдяки попиту користувачів та суспільній увазі. В нашому проєкті смерть розглядається як проблема здоров’я та суспільства, але ми прагнемо залучити широку громадськість до концепції бібліотек як просторів позитивного ставлення до смерті, а їхні книжкові колекції – як творчі ресурси, що спонукають нас замислитися над власною смертністю. Розвиваючи цей проєкт у партнерстві з бібліотечною спільнотою, ми будемо думати про те, що він може означати в майбутньому, і як допомогти людям замислитися над цими складними розмовами».
Читайте оригінал на сайті https://www.librariesconnected.org.uk/news/death-positive-libraries-academic-view
Перелік книг англійською про сприйняття смерті https://visionrcl.org.uk/wp-content/uploads/2021/11/TDPL-booklist-Aug21.pdf
Tickets for the Afterlife — це інтерактивний досвід, розроблений у співпраці з Death Positive Libraries. Досліджуйте різноманітні варіанти того, що робити зі своїм тілом, спогадами та спадщиною, яка охоплює минуле, теперішнє та майбутнє смерті та вмирання.
