Бібліотекар – людина – оркестр?

Авторка – Катерина Алексєєнко

«Бібліотекар – це і читач, і слухач, і аніматор і фотограф, садівник і декоратор, і цілитель людських душ…», – читаю допис на сторінці бібліотеки у фейсбуці.

А чи треба бути ось цим усім вище переліченим та ще й хизуватися тим? Чи дійсно людина-оркестр – це ефективний працівник? Чи часто ми бачимо, щоб подібне про себе і свою роботу писали працівники інших галузей? Маркетологи? Продавці? Актори?

HR менеджери часто говорять про soft skills і hard skills. Hard skills або жорсткі навички – це професійні вміння людини, які можна виміряти. Їх отримують на практиці й в кожній професії вони свої. Але, щоб отримати хороші професійні вміння, треба мати хороші Soft skills або м’які навички – універсальні соціально-психологічні вміння, що не залежать від професії, але безпосередньо впливають на успішність людини. І тут ми підходимо до головного, які ж то вміння необхідні бібліотекарю. На мою суб’єктивну думку практикуючої бібліотекарки – це вміння спостерігати, аналізувати та постійно вчитися.

Бібліотекар – це медіатор в суспільстві. Це інтелектуально підкована людина, яка бере на себе роль просвітника громади. Має можливість висвітлювати важливі питання та навіть братися за їх розв’язання. І якщо ставити саме такі завдання перед собою, то необхідно залучитися підтримкою та допомогою експертів – отих самих декораторів, фотографів, садівників, літераторів, правозахисників тощо. Ну не може бути бібліотекар фахівцем у всьому, а якщо він себе таким вважає, то виникає питання щодо якості цих компетенцій. Коли щороку з’являються сотні професій, чому ми стоїмо на тому, щоб бібліотекар включав в себе стільки функцій? Боїмося зникнути з класифікатора професій? Чи це бо ШІ дихає нам в потилицю? Тому краще хапатися за все, бо бібліотекарів звільнять, приміщення відберуть? Боїмося втратити привілеї та авторитетність в суспільстві? А чи ми взагалі то мали? Однозначно, навішавши на себе стільки ярликів – ми то точно не отримаємо, а просто впадемо під вагою функціоналу. Державі потрібні вузькі кваліфіковані спеціалісти, класні виконавці, будівничі, а не люди-мультиварки.

В штатному розписі міської публічної бібліотеки є такі посади, як бібліотекар обслуговування, методист, завідувач філії, бібліограф….навіть додався фотограф. Знаю, що ви скажете, професійний фотограф не піде працювати в бібліотеку, він від супроводу одного весілля заробляє як пересічний бібліотекар за 2 місяці. А якщо вимоги часу – це гарне позиціонування бібліотеки в соцмережах – то це треба ще звертатися до SMM-фахівця, ну тут точно зарплатний фонд не витримає. Що ви пропонуєте? Погоджуюся, тут виходить замкнене коло. Бібліотекар не може то все робити, бо не навчений, звертатися до фахівців – теж дорого (на pro bono далеко не зайдеш), але від бібліотекаря вимагають і курси, і майстерки, і лекції, а ще допомогти в впроваджені цифровізації, і кущик висадити біля бібліотеки треба. Тут на допомогу приходить soft skill – креативність. Інтернет ж маємо. Дивимося, як роблять проєкті менеджери, кличемо фахівців, представників інституцій, які готові і розказати, і показати і долучитися до досягнення поставлених цілей. Розробляємо партнерства, колоборації та згадуємо про win-win формат роботи. Так, ми так давно робимо – обуритеся ви. А чому ж тоді бібліотекарі жаліються на збільшення обов’язків з роками? Чому кричать про те, що зарплата не відповідає обсягу виконаної роботи? Інтелектуальна робота, зрозуміло, мусить відповідно оплачуватися. Зорганізувати процес – це дуже енерго і емоційно витратно. Але якщо залучити фахівців на різних засадах, то робота може бути навіть в задоволення. А ще ж є звітність? А обслуговування користувачів? Бо не подіями єдиними. Ну а тут грамотне розподілення та делегування обов’язків рятує.

Звітність нікуди не дінеться, але є ж АБІС. Координаторка подій не повинна обслуговувати користувачів, а бібліотекар обслуговування – робити події. Є звісно, самородки, особистості, які чудово впораються з будь-якими завданнями, люди, які горять роботою, прагнуть не виконання планів, а якісних змін і розвитку себе, оточуючих, держави. Але навіть попри їх заперечення, що їм не важко, варто їх берегти і плекати, щоб ці люди акумулювали енергію на дійсно вартісні звершення. Якщо ж ні – за цим беззаперечно настає вигорання, а після – звільнення. І знову причитання – «молодь йде з бібліотек». Молодь йде з бібліотек, і часто не через низьку зарплату, а через те, що бібліотекар – то і аніматор, і садівник, і читець, і жнець, і на дуді грець, й навіть велика зарплата не є виправданою при такій організації робочого процесу.