Для мене як для людини, яка близько 30 років свого життя присвятила книжковій справі, зокрема видаванню літератури для дітей, говорити про важливість читання стало щоденним ритуалом. Припускаю, що поширюючи традицію читання, я є зацікавленою стороною, адже від попиту читачів на книги залежить успішність моєї справи. Я дійсно упереджений видавець. Але ще більше я упереджений громадянин України, впевнений, що майбутнє нації великою мірою залежить від її тяги до художнього слова. Крім того, читання сприяє особистому розвитку людини – вільної, освіченої, здатної критично мислити та створювати креативний продукт.
Саме тому я не припинятиму переконувати суспільство в тому, що читання є однією з найважливіших речей у житті людини, і, насамперед, воно важливе для маленької людини, яка тільки відкриває для себе світ. Я впевнений у тому, що найпростіший спосіб гарантовано виростити грамотних дітей – це навчити їх читати і показати, що читання – важлива складова формування особистості.
Варто допомогти дітям знайти книги, що їм подобаються, і відкрити їм доступ до цих книг. А прямий шлях до світу книжок лежить через бібліотеки. Перевірено на власному досвіді. Я виріс у маленькому місті, де бібліотека була єдиним місцем культурного дозвілля для мешканців. У мене був невеликий вибір: вулиця або бібліотека. Я обрав другий варіант і не пошкодував. Цей вибір великою мірою залежав від працівників тієї єдиної бібліотеки, які виховали у мені любов до читання. Особливий інтерес викликали книжки, які стояли в окремих зачинених шафах. Там ховався захопливий світ пригод Олександра Дюма, Фенімора Купера.
Пригадую, як бібліотекарки від початку дозволили мені читати ці книжки у читальній залі, а пізніше – навіть брати ті книги додому. Ці люди були хорошими бібліотекарами. Вони любили книги і любили, коли інші їх читали. Вони говорили зі мною про прочитані книги та знаходили для мене нові, вони допомагали, але залишали мені свободу для особистого вибору. Отже сьогодні, повертаючись до спогадів та усвідомлюючи важливість функціонування бібліотек, я можу стверджувати, що бібліотека – це насамперед свобода. Свобода читати та спілкуватися. А ще це скарбниця інформації, яка дає кожній людині рівний доступ до неї. Це місце для спілкування та розвитку.
Я боюся, що в нашій країні не зовсім розуміють, що таке бібліотеки, відповідно, недооцінюють їхню роль та призначення, тому і ставляться до їх функціонування без особливого інтересу. Насамперед, маю на увазі представників державної влади, які нещодавно ледь не позбавили бібліотеки фінансування на наступний рік. Йдеться про щорічну програму щодо поповнення бібліотечних фондів країни, яка реалізується Українським інститутом книги.
На 2022 рік програмою було передбачене виділення з державного бюджету 183 мільйонів гривень на закупівлю нових книжкових видань, за умов участі в конкурсі українських видавців, з перспективою доставки книг до бібліотек країни. Ця сума дозволить оновити менше 1% від застарілих фондів (згідно норм, діючих в Україні, передбачено 5 % на рік). У розвинутих країнах книжки в бібліотеках оновлюються кожні 4-5 років. До речі, ця програма є складовою стратегії розвитку читання на 2021-2025 роки.
Світовий досвід як орієнтир
На противагу у розвиненому світі підтримці бібліотечної справи приділяють гідну увагу. В європейських країнах 25% книжкового ринку складають книжки, що закуповуються для поповнення бібліотек. У нас – менше 1% .
Саме тому сучасні бібліотеки там працюють як відкриті багатофункціональні громадські простори, де на регулярних засадах відбуваються різноманітні заходи: від звичних освітніх подій до літературних читань, фестивалів, вечірок і виставок сучасного мистецтва.
У Європі бібліотеки стали середовищем для людей різних соціальних верств, просторами без бар’єрів для людей з інвалідністю, там є навіть дитячі кімнати і кав’ярні. Ці приміщення забезпечені сучасними кліматичними системами, гарним освітленням, електронними каталогами, електронною системою замовлення книжок та високотехнологічними гаджетами. Наведу декілька прикладів найцікавіших проєктів, серед яких безперечним лідером є бібліотечний центр Oodi, що об’єднує мережу бібліотек Фінляндії. За версією IFLA, Oodi є кращою бібліотекою в світі у 2019 році. Цей заклад – візитна картка фінської архітектури. Це триповерхова будівля незвичайної форми, де практично всі поверхи складаються з відкритих приміщень із відокремленими місцями для роботи.
Книги займають всього третину бібліотеки, інший простір займають кафе, кінотеатр, виставкові майданчики, місцях для коворкінгу. Цікавою є надсучасна бібліотека в Калгарі – найбільший фінансовий внесок міста з часів Олімпійських ігор у 1988 році. Цей заклад, відкритий у 2018 році, став частиною складної урбаністичної структури міста.
Поруч із бібліотекою знаходиться залізниця і станція міської електрички. Залізничні шляхи проходять через бібліотеку і плавно йдуть під будівлю. Бібліотека розташовується в даунтауні з високою щільністю будівель навколо неї. Цей заклад насамперед є місцем для натхнення і спілкування людей та вже у другу – “пунктом” зберігання й видачі книжок.
І, нарешті, Бірмінгемська бібліотека, побудована в 2013 році в Англії, що має неповторний дизайн, представлений дивовижними конструкціями зі скла та металу. Основною ціллю відкриття закладу було бажання місцевої влади змінити ставлення людей до публічних бібліотек у XXI столітті та змінити звичну роботу закладів, трансформувати життя міста та людей.
Сьогодні це найбільша громадська бібліотека Європи, де зберігається величезна колекція книг і національний архів Британського кіноінституту, міжнародна колекція фотографій, історичні архіви та колекції. Відвідувачі можуть ознайомитись з екскурсіями по бібліотеці за допомогою програми “Десятки і стежки”. На даху бібліотеки є ротонда, в якій розташовується меморіальна кімната Шекспіра. Бібліотека об’єднана з театром REP, куди вміщується 300 глядачів.
Українські бібліотечні реалії
Нині в Україні налічується майже 16 тисяч бібліотек, з яких 80% – сільські. Цей показник є одним із найбільших в Європі. Наприклад, в Італії – 3,5 тисячі, а у Німеччині – 9 тисяч бібліотек. Проте, не зважаючи на кількість, наша країна входить у п’ятірку країн з найменшою кількістю користувачів на одну публічну бібліотеку та з найменшою кількістю відвідувань однієї бібліотеки.
За статистикою, утримання бібліотек в Україні обходиться в 2,5 мільярди гривень на рік, але цих грошей вистачає лише на “існування” бібліотек. Насправді ж 70% з них не мають інтернету, 26% – опалення і 2% – навіть не мають світла. Більшість із приміщень бібліотек, що знаходяться у сільській місцевості, це лише приміщення, готові до закриття та передачі в оренду коменсантам із перспективою далекої від гуманітарного призначення експлуатації.
А між іншим, саме в сільській місцевості бібліотечні заклади найнеобхідніші, адже вони можуть відігравати роль суспільного культурно-освітнього простору з комп’ютерною залою, ксероксом, кінотеатром, місцем проведення літературних читань, навчань та святкових подій громади.
Подібний простір за допомоги меценатів нещодавно був створений на Полтавщині в смт. Козельщина на базі Центральної районної бібліотеки ім. Олеся Гончара. А місцева громада отримала сучасний заклад, де може збиратися для проведення спільних акцій та обговорень.
Цікавим прикладом осучаснення бібліотечного простору зусиллями громади та керівництва є Чортківська центральна бібліотека, що на Тернопільщині. Це культурно-інформаційний простір з оновленим фондом у 30 тисяч видань та цікавою щоденною програмою заходів. Бібліотека функціонує як молодіжний центр та центр правового просвітництва. Її послугами користуються понад 3 тисячі користувачів, з яких 45% – це молодь.
Безумовно, не слід недооцінювати роль бібліотек і для великих міст та мегаполісів. Наприклад, центр митрополита Андрія Шептицького цілком можна вважати візитівкою Львова. Це не лише сучасна бібліотека, але й навчальний простір, де проходять змістовні лекції українських та іноземних фахівців, дискусійні клуби і виступи сучасних музичних колективів. Стильний дизайн, привітний персонал, велика кількість книг та красиві пейзажі за вікном створюють неймовірну атмосферу для читання.
Бібліотека як центр розвитку громади, простір культури та навчання
Звісно, з найкращими бібліотеками світу вітчизняні порівнювати поки сенсу немає. І тим не менше, тенденції для розвитку сучасної бібліотечної справи стартують. У напрямку оновлення бібліотек сьогодні працює низка громадських організації, які залучають благодійників та меценатів до важливої соціальної справи.
Роль бібліотек сьогодні має змінитися. Нам потрібно пройти шлях системної трансформації бібліотеки від місця зберігання книжок до культурного центру розвитку громади, місця спілкування. Тобто переорієнтуватися з книжок на людей. У такому форматі бібліотекар перетворюється на соціального працівника та модератора розвитку громади, а бібліотека допомагає досягненню національних цілей та цілей громади (інформаційна безпека, громадська безпека тощо).
Задля змістовної трансформації всієї бібліотечної системи в сучасні культурні центри громад насамперед необхідно:
- Усвідомлення змін та готовність змінюватись самих працівників бібліотек, розуміння необхідності виходити із зони особистого комфорту за межі приміщення бібліотеки. Не просто декларувати зміни, а системно їх впроваджувати і реагувати на запити суспільства.
- Підключення принципу державно-приватного партнерства із залученням коштів та інтелектуальних ресурсів меценатів там, де не виходить знайти достатнього стартового капіталу (із державного та місцевих бюджетів) для створення нового сучасного бібліотечного простору або оновлення вже діючого.
- Залучення до роботи в бібліотеках молодих креативних фахівців, готових трансформувати простори та залучати сучасні технології у напрямку задоволення потреб відвідувачів закладів. На державному рівні має бути переглянута і заробітна платня бібліотекарів. Прикро, що сьогодні вона менша, ніж у некваліфікованих робітників комерційних структур.
- Затвердження стратегії розвитку читання на 2021-2025 роки “Читання як життєва стратегія” на державному рівні і запуск передбачених нею програм та проєктів.
- Прийняття не тільки нового закону про бібліотеки, який має визначити нову роль бібліотек у державі та ключові принципи, за якими вони функціонують (сьогодні діє закон від 1995 року, хоча проєкт змін вже прийнято за основу), а й розробка національної стратегії роботи та розвитку публічних бібліотек України.
Віктор Круглов, Генеральний директор видавництва “Ранок”, співзасновник БФ “Бібліотечна країна”, спеціально для УП. Життя
